Тут моє все: і радощі, і болі,
Тут роздумів і сумнівів часи,
І віра, що мені судила доля
Посіять для людей зерно краси.
Народився Олександр Микитович Опанасюк 9 лютого 1938 року в селі Угольці. З дитинства мав хист до малювання, а коли хрещений подарував йому кольорові олівці. Ото було радості!
Змалечку захоплений у кольори. Скільки себе пам’ятає Олександр Микитович, міг годинами перебирати квасолю, розглядати листя буряків, цвіт гороху, квасолі, дивитися, коли мама кришила овочі в борщ, милувався качанами кукурудзи, квітучими соняшниками, польотом бджіл. Любив усе живе, від малого до великого.
У школі вчився на відмінно. Тут вперше почав малювати, в основному олівцем, портрети. На прохання вчителів малював стіннівки, писав лозунги, робив підписи. А дівчатам дарував мальовані квіти.
У 1957 році Олександр Опанасюк пішов до лав Радянської Армії. Служив на Далекому Сході. Тут вперше побачив олійні фарби і закохався у живопис.Повернувшись з армії, першим ділом, купив олійні фарби, і почав змальовувати картини видатних художників.
Після служби в армії Олександр Микитович працював у колгоспі, де оформляв стенди, стінгазети, але найбільше він прагнув малювати, та травма руки не давала здійснитися мрії. І тоді Олександр Микитович вирішив відвідуючи музеї - навчатися у великих майстрів живопису. Прямував у музей завжди з певною метою: у виставкових залах вивчав стиль письма видатних художників, їхнє бачення композиції, передачу кольору. Побував і в Третьяковській галереї, в музеї зарубіжного мистецтва, в Ермітажі, у Державному російському музеї в тодішньому Ленінграді, у Київському музеї народного мистецтва. У Феодосії милувавсь, дивувавсь картинною галереєю І.Айвазовського.
Олександру Микитовичу будь-що хотілося висловити себе. І коли переконався, що рука стає слухняною взявся до самостійних занять малярством. Те, що виношував в душі, виливалося на полотно. Перша творча робота «Горинь. Ніч», виконана у 1978 році.Найвищої вершини його творчість досягла у 80-ті роки минулого століття, коли Олександр Опанасюк повністю віддав себе праці над картинами.
Важко передати словами всі ті світлі спогади і добрі почуття, що виникають після перегляду картин художника.Перед очима перебігає власне дитинство, виникає образ своєї хатини, рідної матері і загалом нашої рідної землі. Не можна виділити одну чи дві картини, бо все намальоване Вами, Олександре Микитовичу, припадає до душі і хочеться довго дивитися і переглядати знову. Серед картин в основному пейзажі.
Картини «Хата моя», «Лісова річка», «Перед грозою», «Затока. Похмурий ранок», «Грибна пора», «Полісся. Лісова річка», «Криниченька»,«Угольці. Місячна ніч», «Вітряк», «На вигоні», «Біля Горині», «Морозний ранок», «Сіло сонце за поля», «Горинь. Ніч», «Осика», - живуть, дихають життєдайними джерелами, хвилюють, і ваблять, ваблять…
А картини «Осінь», «Вечоріє», «Денисові верби», «Весняні води», «Луг цвіте», «Зимовий ліс», «Ставок», «Польова річка» «Біля джерела»,«Танок беріз», «Стежка до Журавлихи» просто вражають своєю чіткою простотою і доступністю, своїм поглядом на навколишній світ. Від них віє теплотою, світлим настроєм, відкритою закоханістю у рідну землю.
Поряд з творами написаними олійними фарбами в доробку Олександра Микитовича є і графічні роботи. Це і «Автопортрет», «Портрет брата», «Володя», «Петро», «Портрет племінника». Кожний портрет виконаний простим олівцем. На цих портретах передано не тільки зовнішній вигляд людей, а й прослідковується внутрішній світ зображуваних. Це свідчить про непересічний талант вихопити і зобразити на папері головне, характерне в образі людини. Відчувається з якою ніжністю і любов’ю Олександр Микитович зобразив близьких йому людей.
З 1986 року щорічно роботи художника експонувались на групових виставках в Рівному та Києві. В доробку Олександра Микитовича 97 картин, але він не спиняється на досягнутому.
